Пошук

Вхід на сайт

Календар

«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 100

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0




Понеділок, 10.12.2018, 06:14
Вітаю Вас Гість | RSS
Лановецький відділ освіти, молоді та спорту
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » 2018 » Червень » 1 » МОСКАЛІВКА: НА ПЕРЕХРЕСТІ ВІКІВ І КОРДОНІВ
15:54
МОСКАЛІВКА: НА ПЕРЕХРЕСТІ ВІКІВ І КОРДОНІВ

…що ми?..
Чиї сини? Яких батьків?
Ким? За що закуті?..

Тарас Шевченко

28 травня 2018 року, на другий день Зелених свят, на подвір’і Москалівської школи було гамірно і велелюдно. Сходились москалівчани та приїжджі гості з нагоди гарної події – презентації книги – історичного нарису «Москалівка. На перехресті віків і кордонів». Підготувала цей змістовний захід разом із учнями, педагогами Москалівської школи та запрошеними гостями упорядник книги вчитель-методист Поплавська Галина Мефодіївна. 


Зворушливо, щиро, щемливо полинула мелодія лірично пісні про Москалівку «Моє рідне село…» у виконанні авторки Світлани Пелех та її сестри Таїсії Дудар.
А далі численними голосами церковного хору під керуванням Таїсії Дудар зазвучала «Волинь моя…» - і кожен у залі відчув свою кровну приналежність до волинського синьоокого краю.
З давніх-давен, з часів слов’ян-дулібів, жили на цих теренах люди – працьовиті хлібороби, вправні майстри, талановиті, співучі, чесні, побожні. Сторінка за сторінкою гортали усний журнал історичного минулого, щоб віднайти відповіді на найсокровенніші питання: хто ми, звідки, які ми є, які наші історичні шляхи та куди прямуватимемо далі?
Які ж відповіді віднайшли пошуковці, автори історичного нарису?
Відповідь перша – «Ми – патріоти». З давніх часів, ще за Богдана, велися на землі москалівській битви козацькі за волю. Інсценізація учнями школи легенди про Богуна та Хмельницького, закопаний під старим дубом заповіт гетьмана, легенда про Зелену криницю – усе те переконувало у правильності висновку. 
Сторінки про звитягу вояків УПА, які писали вчителі історії Бойчук Світлана Феодосіївна та української мови та літератури Поплавська Галина Мефодіівна, як зазначила у своєму виступі пані Світлана, дуже суперечливі та неоднозначні. Вони потребують детального вивчення документів та глибокого аналізу, тому закликала москалівчан вдумливо прочитати та внести свої поправки до поданого тексту. Проте розповіді про тих великих і сильних духом людей, яким волею долі суджено було захищати Україну у горнилі битв двох великих імперій – гітлерівської та сталінської – не залишили нікого байдужими. 
Зі світлин презентації дивились молоді усміхнені чоловічі і жіночі обличчя жителів Москалівки, одягнені у вишивані костюми минулого століття, знищені радянським режимом як вороги–націоналісти, непошановані, забуті… Це був їхній час – час страшний, але водночас час великої звитяги, на який були здатні люди, сильні духом, патріоти справжні, а не декоративні, які без вагань віддали душу й тіло за свободу України. Іхній подвиг момоволі нагадує нам сьогоднішнім: якщо ти нічого не зробив для України – ти даремне прожив життя.
Особливо приємно було бачити на святі 95-літнього вояка УПА, який воював у загоні «Тичини», Микиту Юхимовича Максимлюка, що дочекав, здавалось, нездійсненної для нього мети - вільної незалежної України. 
Про патріотів-москалівчан, які захищали рідну землю від гітлерівської навали, велося далі. Уже немає в живих жодного воїна Другої світової, але є пам’ять про них, спогади, зібрані та записані односельчанами. Розповіді про вояків стали своєрідним діалогом поколінь, спробою осмислення складних сторінок історії, протиріч, у які було втягнуте маленьке волинське село Москалівка. 
Висновок другий – «Ми – працелюби». Споконвіку москалівчани – працелюбний народ. Не раз доводилось бідувати, боротись із голодом, що гнав людей далеко на пошуки кращого життя. У цьому розділі прозвучали цікаві розповіді про москалівчан-емігрантів першої та другої хвиль еміграції. Зворушила усіх присутніх у залі щемлива пісня про українку, берегиню роду, що змушена через безробіття та нестачі покидати рідну землю у часу незалежної України у виконанні учениці Діани Талабан.
Чому трударі-українці знову, як і сто років тому, змушені їхати у далекі світи у пошуках кращої долі? Куди йдемо? Що чекає нас далі? – ці питання, написані на екрані, із тривогою відгукувались у свідомості кожного із учасників заходу.
Дуже цікавою була розповідь Миколи Івановича Макодрая, автора розділу про ремесла у Москалівці, особливо про п’ятдесятирічне існування у селі колгоспу. Дуже важко було на початках, адже люди робили за трудодні, а в кінці року давали по 10 копійок. За хлібом їздили аж у Нове Село. Колгосп, на думку Миколи Івановича, мав і негативний вплив, і позитивний. З негативного – він навчив безвідповідальності (все за тебе вирішувала партія) та навчив людей красти. З позитивного – село перебудувалося, було облаштовано дороги, побудовано нові будинки, стадіон тощо. А найголовніше – москалівчани не втрачали оптимізму: їхали на поле – співали, їхали помучені з поля – теж співали.
Висновк третій – «Ми – освічені і талановиті». Цей розділ розповідає про Москалівську школу, її вчителів та учнів, серед яких відомі вчені, науковці, заслужені працівники у різних галузях знань. А найголовніше – і серед сучасників є не менш талановиті та обдаровані, про що засвідчив рівень проведення заходу. Цікавою родзинкою свята, своєрідним символом єдності поколінь став виступ співучої талановитої родини Вербіцьких -Поплавських.
Поезії про чисті, щирі почуття, любов до Господа, людей, рідної землі подарувала присутнім уродженка Москалівки, яка через сорок років зустрілась із своїми земляками, Світлана Пелех. Богом обдарована чудовим голосом, артистизмом, музикальними здібностями, пані Світлана доклала чимало зусиль, щоб подарувати москалівчанам чудове свято: керувала хором, співала задушевні пісні разом із сестрою Таїсією, внучкою Анастасією, декламувала власні поезії, навіть привезла групу підтримки - родину із Бродів. Переконана, що ця зустріч із рідним селом залишиться в її серці назавжди.
І ще одну чудову поетку, піснярку варто згадати – Лілію Федорук. Москалівка стала її рідною домівкою. Для москалівчан вона подарувала чудові пісні: і жартівливі, і ліричні.
Висновок четвертий – «Ми - Божий народ». Москалівчани в усі часи прагнули жити за законами Божими, бути справжніми християнами, любити ближніх та рідну землю. Вочевидь, саме віра допомагала вижити у складні часи лихоліть та тримає і додає сили у непростому сьогоденні. Отець Ярослав, настоятель Святодмитрівського храму, поблагословив організаторів, усіх присутніх із доброю справою, просив ласки в Господа для жертводавців, які допомогли, аби ця вартісна книга побачила світ. Завершилось дійство виконанням сільським та церковним хорами пісні-молитви за Україну, за український народ і за маленьку частинку волинського краю – село Москалівка.

Неоніла Дзюба, методист української мови та літератури 
Лановецького районного методичного кабінету

Переглядів: 111 | Додав: annalan2015 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2018